Проект Сергія Святченка “Природознавство”. Робота з простором пейзажу

15.09.2018

15 вересня Сількеборзький арт-центр (KunstCentret Silkeborg Bad) представив глядачам персональну виставку українсько-данського художника Сергія Святченка «Природознавство». У співпраці з унікальною природою півострова Північна Ютландія (Данія) митець змінює наявний ландшафт, зануривши архітектуру експозиційного центру у створений ним новий пейзаж. Відкриття проекту супроводжувалося презентацією каталогу, дизайн якого створив Джеймс Грінхау (Великобританія), де поряд із художніми творами представлені тексти директорки мистецького центру Сількеборг Ібен Фром та кураторок Наталії Маценко (Україна) і Фей Доулінг (Великобританія). Про витоки творчого методу Святченка і масштабну художню ініціативу, що включає в себе колажі, фотографії, інсталяції та живопис, пише редакторка ART UKRAINE Роксана Рублевська.

Новий проект Святченка «Природознавство» породжений його дослідженням природних ландшафтів і складається з декількох сюжетних ліній. Художник трансформує пейзажі, залучаючи архітектурні споруди до самобутньої концептуальної гри. На виставці представлені не лише нові роботи, а й попередні напрацювання автора, враховуючи цикл колажів “Таємно” (2013-2014),  «У спротиві інтерпретації» (2013), в якому він досліджує, як змінюється природа, коли западає темрява, а проривні земні кольори раптом починають видаватися надприродними. Продовженням візуальної розповіді стають нові полотна Святченка  “Діалоги у тиші днів” (2017), що подають насичену панораму в темно-зелених, глибоких брунатних і рудих тонах, натхненних спогадами про ліси й озера його юності. Проте чи не найзначнішою частиною виставки є нова серія великоформатних колажів «Природна матерія», в якій митець знову повертається до чорно-білої гами.

Ідея проекту «Природознавство» виникла ще у 2016 році, під час створення художником фотографічної серії колажів, присвячених одному з його найулюбленіших місць у Данії, околицям Сількеборзького арт-центру. За словами автора, метою такого складного мультимедійного експерименту стала спроба закарбувати спалахи в пам’яті, що пов’язані з власними враженнями про природу Данії та України. «Поєднати різні етнопсихологічні коди в нову цільну візуальну структуру, наголошуючи на об’єкті дослідження як на елементі натхнення й уваги – основне моє завдання. Ця виставка про вплив природи на кожного з нас і внутрішні процеси, що відбуваються наразі в моїй творчості», – коментує Святченко.

Експозиція побудована за архітектурним принципом перетікання просторів. Усю будівлю центру покриває велетенська чорно-біла фотоколажна інсталяція «Природознавство» (8.5 х 40 м), трансформуючи навколишнє середовище у театрально-сюрреалістичне. У доробку Святченка простежується відсутність раціоналістичної тенденції, характерної для західноєвропейської філософії та концептуального мистецтва. Саме чуттєве сприйняття світу стає важливою семантичною складовою його творів і найбільш повно осмислюється ним через жанр пейзажу.

Автор звертається до безпосереднього вивчення натури, розробляючи принципи перспективної побудови простору, у яких окремі елементи і явища набувають сакрального значення. Упевненість, з якою він дивиться в минуле, намагаючись відновити забуту технологічною цивілізацією єдність з природою, і є зрештою основною метою. Іноді може здатися, що його флористичні пейзажі занадто сюрреалістичні – такі, що повністю підпорядковані людській присутності в них, але насправді саме принцип антропоцентризму так глибоко вкорінений у нашій свідомості, що художник навмисно робить його ключем до розуміння проекту. «Робота з колажем за принципом «необхідно» та «достатньо» активізує композиційне мислення. Естетизм виражається через комплекс властивостей: гармонійність, барвистість, контрастність і головне – через побудову образу поза ймовірністю», – вважає він.

Метафоричний колаж Святченка можна розглядати через призму постмодерністського методу, за допомогою якого досліджуються нові моделі еклектизму, цитування інших стилів з метою їх критичного осмислення. Характерним є й те, що в художньому освоєнні технічного прийому колажу, архітектор за освітою, автор вдається до простих гармонійних форм. Він використовує колаж не для створення предметної, нерідко навіть однофактурної, композиції, а для вирішення пластичних завдань формоутворення й пошуку необхідної колористичної гамми. Спільне між колажем як технікою та пейзажним колажем у можливості останнього, переміщуючи незафіксовані об’єкти, змінювати кут зору глядача, трансформуючи цим глибинні смисли твору. На відміну від тих, хто використовує колаж як ескіз, роботи митця є завершеними історіями з грамотною драматургією, що через багатозначність елементів мають варіативне трактування. 

Схоже, Святченко розуміє природу як самодостатню систему, що відображається перш за все в кольоровій та образотворчій символіці. Його усвідомлення сутності простору – інтуїтивне та пов’язане з динамікою світла. Відсторонені людські силуети, у поєднанні з флористичними символами, демонструють залежність людини від природних ритмів, а світ є лише місцем для царювання часу, у якому людство вписане у його механізм – природу. Її образ наштовхує на думку про підпорядкованість її законам Всесвіту, що автор і намагається передати композиційною виваженістю.

Аналізуючи роботи Святченка, стає зрозуміло, що головні дійові особи його візуальних оповідань – природа й час, збагачений введенням елементів, що зазвичай передають ностальгічні настрої. Він відкриває глядачу глибинний метафізичний простір, розгорнутий для споглядання. Відчуття часу у творах митця виражено у плавності тональних, колористичних та світлових якостей та деяких архаїчних деталей, що тяжіють до міфу. І якщо розглядати категорію часу як персонажа, то саме пейзаж є тим жанром, який дозволяє йому діяти.

Про авторку:   

Роксана Рублевська – головна редакторка журналу ART UKRAINE, журналістка та авторка статей на мистецьку тематику. 

Джерело: http://artukraine.com.ua